|
Чотири біжать,
Двоє стирчать,
Двоє бачать –
Дорогу значать,
Сімсот поганяє.
Хто відгадає?
(Кінь)
Вночі руда дівчина
Залізла тихо в двір,
Курей перелічила
Та й понесла у бір.
(Лисиця)
Влітку – сірій,
Взимку – білий,
Полохливий,
Несміливий,
Попсує в городі
Грядку –
Утікає без оглядки.
А собачий гавкіт вчує,
Так душа –
Відразу в п’ятки.
(Заєць)
Кулька-малявка
Шастає під лавку,
Крихти підбирає,
Од кота втікає.
(Миша)
Летіла пава,
На каміння впала,
Камінці розбила,
Мертвих розбудила,
Мертві устали –
В дудочки заграли.
(Куриця, яйця, курчата)
Хоч багата
Хата ця
А не мала
Пожильця
Як з’явився
Пожилець –
Трісь! –
Хатині вже
Кінець.
(Яйце та курча)
Між листям і гілками
По лісових доріжках
Біжить клубок з голками
На коротеньких ніжках
(Іжачок)
Щоб кравець – не кравець.
І щоб швець – так не швець.
А ножиці у руках
І щетинка у зубах.
(Рак) |
Іде вояк
Стежиною.
Несе кілка
За спиною.
Іде він, грізний,
На війну,
Загубить душу
Не одну.
А бій закінчить –
Диво з див! –
Розводимо руками:
Навіщо ж він
Кілка носив,
Коли давив
Зубами?
(Кіт)
З білого каменю,
З жовтого воску
Вийшов співак
І пустив поголоску.
(Півень, курча)
Чи зима, чи літо –
Біла, наче сніг,
Чи зима, чи літо –
Як надутий міх,
Ходить на лопатках,
Бігать неохоча,
Рогом їсть і п’є,
А як загогоче –
Розумій, як хочеш!
Хто упізнає?
(Гуска)
Бочка стогне біля тину, завалившися бочком.
(Свиня)
Звір, а тішить ласкою,
В кожушку атласному,
Оксамитні лапоньки
Ходять попід лавоньки.
Вушка хоч малесенькі –
Чуйні та гостресенькі.
Оченята-віченьки
Світяться щоніченьки.
На лежанці гріється,
Без водиці миється.
А як розгуляється,
Часом помиляється:
Злиже ненарочком
Не із черепочка,
А із того дзбанка,
Де смачна сметанка.
(Кіт)
Хоч нічого не згубила –
Увесь час чогось шука,
Все довкола перерила.
Угадайте, хто така?
(Свиня)
Наїхала облава,
Господарів забрала,
А хата мокра їхня
Вся вийшла через вікна
(Вода, риба, сіть) |
