|
Ну й нахабна птиця,
Що літає в хаті –
Навіть на боїться
Вам на ніс сідати!
(Муха)
Чорний як ворон,
Рогатий як бик,
Маруда – повзе
По землі тихохід,
А крила розправить – реве, як ведмідь.
(Жук)
Зійшов на гірку,
Одчинив комірку,
Випустив собачок –
Не порахувати!
Злющих та сердитих –
Кинулись кусати!..
Ні од них одбитись,
Ні оборонитись,
Ані хліба кинуть,
Щоби окупитись.
Добре, що узяти
Диму здогадався,
Накурив,
Надимив –
Тим і врятувався.
(Бджоли).
Казан-пузан
Не на вогні.
Бульчить-кипить
У казані.
Бульчить-кипить,
Не википає.
Торкнеш рукою –
Обпікає.
(Мурашник).
|
Сімсот сімдесят
І сім теслярів
Збудували собі дім
Без даху,
Без кутів.
(Мурашник)
Маленький сам,
А довгий ніс
Гостріший,
Аніж голка,
Зріс.
Летів –
Кричав.
А сів –
Мовчав.
По нім рукою ляснув я!
Убив, а кров тече моя.
(Комар)
Стежиною
До лісу буйні шати,
Трудівничок
Вертається до хати.
Його й не видно
Від землі, малого,
А тягне – більш
Від себе від самого.
(Мураха)
У темній темниці
Сидять працівниці,
Ні знають ні сну,
Ні постелечки.
В’язаночку в’яжуть,
Немов чарівниці, -
Ніде ні вузла,
Ні петелечки.
(Бджоли) |
