Сайт ycilka.net не собирает пользовательскую информацию. Для корректной работы присутствует код сервисов Google, Yandex, Liveinternet и Marketgid, которые используют информацию о пользователях согласно своей Политики конфиденциальности. Используя наш сайт, Вы автоматически соглашаетесь с этим

Развернуть меню




Сучасна казка про тварин

Казка про кота Тимка: як кіт Тимко кошенят врятував

Кіт Тимко — це звичайнісінький собі кіт. Його можна було б назвати білим, якби не безліч сірих плям та сірий хвіст. Постійної домівки в нього немає, як немає й хазяїв. Проте Тимко собою дуже пишається, адже він справжній городянин. Тимко вміє прожити та прохарчуватися у великому місті. Його територія — це двір багатоповерхового будинку.

Ранок в Тимка починається з того, що він перевіряє контейнери зі сміттям. Адже люди часто викидають туди що-небудь їстівне. Потім надвір виходять добрі бабусі, які підгодовують бездомних котів. І цей момент не можна пропустити аж ніяк. Адже можна отримати пшоняної каші, шкурок від сала, ковбасних обрізок, курячих кісточок. Іноді бабці навіть рідкої сметани наллють, тієї, яка з найближчого супермаркету.

Як ви вже зрозуміли, Тимко не один кіт у дворі. Тут безліч котів, які ховаються у кущах, лазять у підвал та на дерева у палісаднику. Тимко з ними приятелює, проте їжу з ним ділити не любить. Кожний сам за себе, вважає Тимко.

Пробігають також двором собаки, з ними Тимкові вже не раз доводилося дряпатися. Від великих собак краще тікати відразу, а ще слід поводитися обережно, коли собаки збиваються у зграї. Коти ж один за одного війною не йдуть — попався собаці — рятуйся, як сам умієш. Одного разу Тимка собача зграя загнала у кут біля магазину, і нічого доброго це не провіщувало. Але якраз ішли якісь здоровенні дядьки, тупнули ногами як слід, цикнули на собак та відігнали їх від кота.

Тимко вміє говорити. Проте з людей його розуміють лише добрі бабусі -годувальниці. До того ж Тимко каже їм одну й ту саму фразу завжди: «Сала! Сала! Мало! Ще!»

А одного разу у двір приблудилася якась подряпана кішка. Мабуть, з найближчого базару. Ніхто не помітив, а Тимко «засік», що кішка заховала у дворі, у віддалених кущах, серед залишків будівельного сміття трьох маленьких кошенят. І виховувала їх там. Сунутися туди Тимко не намагався, бо можна ж було й ляпаса отримати.

Одного дня Тимко почув, що біля кішчиного кубла щось негаразд. Якесь нявчання та гарчання долинули до нього. Тимко підкрався ближче, і шерсть його стала дибки: кішку оточили чотири собаки! Мабуть, вони хотіли поїсти малих. Кошенята жалібно пищали, а кішка стояла, розчепіривши лапи та закривала кошенят собою. Вона аж вила, намагаючись налякати собак. Ті поки що боялися підходити, але не дуже й лякалися та з погрозою гарчали.

Тимко мерщій зник, поки собаки не побачили його. «От халепа! Помітили б мене, і мене б порвали!» - радів він. Але водночас якось не по собі стало Тимкові. «А що я можу зробити?!» сам із собою розмовляв кіт: «Шкода, звичайно, кішку та малих, але ж кожний сам за себе. Якби за мною собаки гналися, ця кішка не поворухнула б навіть лапкою».

Але Тимкові не ставало спокійніше. Раптом, неочікувано для самого себе, кіт помчався у двір. Там на лавах, як завжди надвечір, сиділи бабусі. Поряд гралися діти, а за столиком старі діди грали в доміно.

Тимко став несамовито нявчати та бігати туди-сюди. «Рятуйте! Рятуйте!» - кричав він. Але цього разу люди немовби отупіли зовсім. Ніхто його не розумів. Хтось з дітей тицьнув йому шматок булки, але Тимко не став їсти. «Відійди від нього, він, може, скажений!» - сказала якась тітка своїй дитині. Тоді Тимко блискавично змінив тактику. Він замурчав та став лащитися до дітей. Його відразу почали гладити дівчата та хлопчики, що каталися на роликах. Тимко лащився, але в руки не давався, а все відходив до кущів, до того місця, де було котяче кубло.

Скоро ціла купа дітей підійшла за ним до кущів та почула гарчання. Дівчата злякалися, а один хлопець узяв до рук дрючка та вирішив подивитись, що там відбувається.

«Тут собаки кішку гризуть!» - заволав хлопець: «Ану, пішли геть!». «Ну, тримайтеся, хулігани!» - переможно крикнув Тимко, але його «няв-няв» потонуло у верещанні дівчат. Хтось уже схопив з землі дрючка та кинувся захищати кішку з кошенятами, хтось плакав: «Я боюся собак!». А більшість дівчат просто верещала, підстрибуючи на місці. Чиясь бабуся вже мерщій бігла через двір на допомогу своїй онучці. Собаки панічно розбігалися у різні боки.

Через кілька днів покусана кішка, шкутильгаючи, вийшла надвір з квартири доброї тітки Віри. «Мамо, дивися, перебинтована кішка!» - зрадів якійсь малий, побачивши дивину. «Не в курсі» - зверхньо подумав Тимко. Після пригоди, яку бачили всі, хто був тоді у дворі, Віра з першого поверху забрала кошенят та кішку до себе додому та навіть викликала до покусаної жертви ветеринара.

«Спасибі, Тимко» - сказала кішка: «Зрідка коти допомагають один одному, а дякують за це аж зовсім нечасто. Спасибі тобі». «Та ну» - відповів Тимко: «Звідки ж ти знаєш, що я щось зробив? Я так, йшов повз кущі». «Миші сказали» - відповіла кішка: «Ті, що у під’їзді ночують. Вони все бачили»

Марія Корольова


Читайте інші казки українською мовою

"Годинник на вежі" О. Шелепало - авторська казка, частина третя "Захоплення влади"

Чарівна казка про Дракона та принцесу (кінець)

Авторська казка для дітей «Лисиця-обманниця»

Чарівна казка про дракона та принцесу (продовження)

"Годинник на вежі" О. Шелепало - авторська казка, частина друга "Таємниця чарівного годинника"

Українська авторська казка про тварин

Маленька казка про тварин

Цитата дня

Берегись изысканного языка. Язык должен быть прост и изящен (А. П. Чехов).

Загрузка...