Сайт ycilka.net не собирает пользовательскую информацию. Для корректной работы присутствует код сервисов Google, Yandex, Liveinternet и Marketgid, которые используют информацию о пользователях согласно своей Политики конфиденциальности. Используя наш сайт, Вы автоматически соглашаетесь с этим

Развернуть меню




Щастя Рози. Частина 1 "Сумна дівчинка"

Щастя Рози. Частина 2 "Не літай, вороно, у чужі хороми"

Щастя Рози. Частина 3 "Зустріч у лісі"

Щастя Рози. Частина 4 "Чари"

Авторська українська казка «Щастя Рози». Частина 3 «Зустріч у лісі»

Поверталася Роза додому в сутінках. Вона повільно йшла дорогою понад лісом. З одного боку, їй було дуже гірко на душі, адже вона лишилася без роботи. Та невідомий тихий голос всередині неї шепотів, що це навіть добре, бо їй більше не доведеться сидіти з голкою з раннього ранку до пізнього вечора...

Ця думка підбадьорила Розу. Вона навіть відчула себе щасливою. Ну й нехай, життя не скінчене! Завтра вона піде в місто та знайде кращу роботу.

Від радості дівчина заспівала неголосно стару, улюблену ще з дитинства пісеньку.

Сонце сховалося за обрій,  його прощальні промені теплою загравою висвітлили землю. У високій траві дружно скрекотали цвіркуни, перегукувалися птахи,  свіжий вітер колихав гілки високих давніх дерев.

Раптом з темряви лісу на дорогу вийшла велика фігура, перегородивши Розі шлях. Дівчина скрикнула від переляку й завмерла на місці. Перед нею стояв високий чоловік, ні молодий, ні старий, з довгим волоссям і бородою. Коли він заговорив, Троянда почула приємний низький голос, та її страх ураз пройшов.

- Добрий вечір, дівчино! - привітався незнайомець. - Що за пісню співаєш ти, одна, пізно ввечері, та ще біля лісу темного?

- Це стара пісенька, я пам'ятаю її з дитинства. Здається, її співала бабуся, що жила по сусідству з нами.

- Не чув я раніше цієї пісні, - похитав головою незнайомець. - А гарна пісня! І заспівана добре!

Роза не знала, що відповісти. Вона ніколи не співала перед людьми, тільки для себе. Дівчина зніяковіла через те, що незнайомець став тому свідком.

- Як тебе звати? - запитав чоловік.

- Роза.

- Підходяще ім'я... - незрозуміло пробурмотів незнайомець. - Скажи-но, Розо, а сумна ти чому?

Ще більше зніяковіла дівчина. Не звикла вона жалітися. Та в незнайомця було таке добре й щире обличчя, що вона розповіла йому правду.

- Я так міркую: ти зовсім не хочеш повертатися до господині та заробляти шиттям? - уточнив він.

Роза кивнула.

- А приходь-но завтра вранці на ту околицю лісу, де стоїть сторожка діда-Лісника. Там тебе зустріну та, напевне, зможу зарадити твоєму горю. Звати мене Чамур.

Подякувала Роза та поспішила додому, бо стало вже майже зовсім темно. Вона не розповіла поки батькам, що пішла вона від господині. Не стала засмучувати передчасно. У неї вселив надію на краще незнайомець Чамур. Чомусь їй здавалося, що людина з таким обличчям не може зробити їй нічого поганого й вже точно буде більш справедливою, ніж її колишня господиня... читати далі




Читайте інші казки українською мовою

Сучасна казка про тварин

Психологічна казка про призначення «Чарівний клубочок» Частина 2

Чарівна казка про фей

"Годинник на вежі" О. Шелепало - авторська казка, частина друга "Таємниця чарівного годинника"

Авторська українська казка «Щастя Рози»: частина 2 «Не літай, вороно, у чужі хороми»

Чарівна казка про дракона та принцесу (продовження)

Чарівна казка про Дракона та принцесу (кінець)

Цитата дня

Обращаться с языком кое-как — значит и мыслить кое-как (Л.Н. Толстой).

Загрузка...