Цитата дняРазум неистощим в соображении понятий, как язык неистощим в соединении слов (А.С.Пушкин). |
Я живу у великому місті. Ніколи раніше я не бачив живого дятла. Тільки дивився американський смішний мультик про дятла Вуді. Хоча я знав, що вони водяться всюди, і в моєму місті також. Адже дятел харчується шкідниками, що живуть під корою дерев. А шкідники, короїди тощо, теж водяться всюди!
Всі мої однокласники дятлів бачили наочно, а я ні. І от минулої зими цей красень, нарешті, показався перед моїми очима! Це сталося так. Я сидів вдома перед вікном. Живу я на третьому поверсі. За вікном росте величезна та старезна ялина.
Я помітив, як дятел всівся навпроти вікна та почав швидко-швидко довбити дерево своїм довгим чорним дзьобом! Скоро там вже була ямка! Тоді червоноголовий раптом кудись відлетів. Я засумував: думав, що більше цієї кумедної пташки не побачу.
Але птах майже відразу повернувся. Він тримав велику шишку у своєму дзьобику! Дятел встромив у підготовлену ямку свою шишку та заходився швиденько викльовувати з неї насіння!
Вже потім я запитав у нашої вчительки, і вона розповіла мені, що дятли зимою харчуються також смачним насінням з шишок. Взимку стає менше комашок, засинають мурахи, ховаються короїди. Вимерзають під корою у морози жуки. Відтак, дятлові стає нема чого їсти. Тоді він лагодиться ласувати шишками ялини, сосни чи модрини. А щоб ласувати з комфортом, застосовує «інженерний підхід».
Я навіть дізнався через вчительку, що цей дятел був самцем, а не самицею. У самців на потилиці неначе вдягнені яскрава червона бандана чи то шарф, чи то причеплений червоний бант. Тобто, там в них червона пляма. Саме так був прикрашений мій знайомий дятел.
Моя розповідь буде про птахів, точніше, про одного з них. Я розкажу про дятла. Одного разу я поїхав до родичів у село. Там я гуляв у їхньому саду, великому та старому.
І ось, під час моєї прогулки, я почув голосне: “Тук-тук!” . А потім пролунало чітке рипіння дверей: “Тр-р-р!”. Немовби хтось постукав, і для нього самі відчинилася старі та незмащені дер'евяні двері. Але у садку навколо мене ніяких дверей, звісно, не було! Я почав здивовано озиратися, а тим часом звук пролунав ще раз, над самою моєю головою.
Аж тоді я побачив, як щось червоне майнуло на стовбурі дерева. Я здогадався, що це дятел. У тіні старої розлогої яблуні спочатку можна було помітити тільки червоний капелюшок птаха. Чорно-біле пір'я дятла я побачив пізніше, коли очи звикли до тіні.
Бачити дятла перший раз у житті для мене було так несподівано! До того ж на старому стовбурі дятел виглядав дуже нарядно. Відтак, я аж завмер на місці від подиву та захоплення.
Птах-трудівник старанно перебирався по стовбуру то сюди, то туди. Довгим дзьобом він стукав по дереву та прислухався. А відчувши шкідника, що сховався під корою, встромляв у дерево дзьоба та видавав своє фірмове: “Тр-р-р!”. Побачивши мене, дятел кумедно повертів голівкою в червоній шапочці, трохи почекав. Оскільки я не намагався вилізти на його дерево, цей працьовитий птах спокійно продовжив свою справу.
Я довго спостерігав за дятелом, аж поки він перелітів на інше старе дерево. У високій густій кроні абрикоси його вже не стало видно. Але я ще довго чув: дятел продовжував працювати.
Твір-розповідь про улюблену іграшку (ведмедика, куклу-мотанку та машинку)
Розповідь про тварин та окрему тварину минулого (з біології)