Цитата дняНичто не стоит так дёшево и не ценится так дорого, как вежливость (А. П. Чехов). |
Просвітництвом в Європі називається ідейна течія освіченої частини населення Європи у другій половині XVII — XVIII ст. Головними ідеями Просвітництва були:
- ідея гуманізму, природного права кожної людини на визнання цінності її особистості, на щастя, незалежно від її походження, народності, раси.
- осуд соціальної нерівності людей, експлуатації людини людиною. Антифеодальні настрої.
- ідея перебудування суспільства на засадах розуму та науки. Розум для просвітників – це активне знаряддя перетворення, а не пасивне вмістилище ідеально правильних знань, даних Богом, як розглядали його класицисти.
- критика церкви, религійних заборон та забобонів, критичний перегляд загальноприйнятих духовних та інтелектуальних цінностей.
- засудження політичної тиранії.
- ідея освіченого абсолютизму – правителі країн мають дбати про розвиток науки та освіти серед населення («союз королів і філосософів»)
Просвітництво в літературі зробило безцінний вклад у розвиток такого жанру, як роман. Жанри європейського філософського роману та драми започатковані саме просвітниками. У центрі літературних творів, написаних просвітниками – образ інтелектуального героя, часто діяча мистецтва чи науки, який прагне реформувати світ або бореться за гідне місце в житті. Твори просвітників наповнені пропагандою книгочитання та освіти. Герої висловлюють авторські ідеї кращого устрію суспільства. Автори часто приводять об'ємні розмірковування своїх персонажів, їхнє листування з приводу проблем економіки, естетики, релігії та церкви, політики, педагогіки та ін.
Видатні представники Просвітництва в літературі: Вольтер, Шарль Луи де Монтеск'є, Дені Дідро, Жан-Жак Руссо, Олівер Голдсміт, Михайло Ломоносов. Просвітництво в Україні представляли випускники Києво-Могилянської академії. Видатний український просвітник – це Григорій Сковорода.
До культурних надбань доби Просвітництва слід віднести стримке розповсюдження газет, початок видання журналів та енциклопедій, а також поява громадських клубів, де проходили дебати з важливих суспільних питань. Це академії, наукові товариства, масонські ложі, гуртки, світські і мистецькі салони та кав'ярні.
«Книга пісень» або «Канцоньєре» Франческо Петрарки – це шедевр ліричної поезії, присвяченої великому коханню поета, коханню до Лаури. В книзі більше як 350 віршів, серед яких 317 сонетів «На життя і смерть Мадонни Лаури».
У своїй любовній ліриці поет милується коханою, її ангельскою зовнішністю, небесною чистотою: «...погляд ніжний, чарівний вид; постать горда...» Лаура для поета – ідеал, вона недоступна та величава. Її душа «мов зоря яскрава, висока й гідна владарського права». Кохання Франческо палке і водночас чисте, сповнене глибокої пошани. Дотепер почуття Франческо Петрарки до Лаури залишаються для людей еталоном шляхетних почуттів.
Реальна Лаура, яку кохав Франческо Петрарка, була заміжньою жінкою, і поет міг лише іноді бачити її в церкви чи на вулиці. Проте поет впевнений, що саме кохання до неї – накраще, найрадісніше, що він переживає в своєму житті. Образ Лаури осяяв для нього небо, дав життю сенс:
Я вами дихаю, для вас палаю,
Я народивсь для вашого єства,
Без вас мені нема й не треба раю...
Лаура померла у розквіті літ. Відтак, у ліриці поета оселився глибокий сум: «Журбою стали довгі дні мої». Проте, неначе наяву, внутрішнім зором поет бачить Лауру, і її краса не блідне з роками: «Ти дивишся на мене з темноти...».Лаура пішла до іншого світу, але кохання поета безсмертне. Кохання Франческо до Лаури перемагає смерть у віках.
Благословенні будьте, день і рік,
І мить, і місяць, і місця урочі,
Де спостеріг я ті сяйливі очі,
Що зав'язали світ мені навік!
Благословен вогонь, що серце пік,
Солодкий біль спечаленої ночі
І лук Амура, що в безоболоччі
Пускав у мене стріл ясний потік!
Благословенні будьте, серця рани
І вимовлене пошепки ім'я
Моєї донни — ніжне і кохане,
І ці сторінки, де про неї я
Писав, творивши славу, що не в'яне,—
Й ти, неподільна радосте моя!
Інші білети зі світової літератури