"Чужому лихові не смійся" – зразок твору

У нашому житті трапляється різне – і радощі, і печалі. Немає жодної людини, яка б не стикалася з серйозними проблемами хоча б іноді. Здавалося б, що може бути хорошого в тому, що з кимось сталася біда? Проте, коли біда в тебе, коли ти в скруті, то почуваєшся погано і розумієш, наскільки тут не до сміху, а чуже горе – воно тебе ніби не стосується, можна навіть дорікнути людині за її нещастя: щось зробив не так, сам заслужив тощо.

Пам’ятаєте, як люди весело сміються, коли дивляться комедійний фільм, у якому хтось падає або б’ється об щось? Вчені вважають, що наш мозок виробив захисний механізм. Сміючись над чиїми-то неприємностями, ми придушуємо власний страх того, що це може трапитися з нами самими. Таким же чином працює відгородження від людини, яку спіткало нещастя. Наш мозок якимось чином вважає, що це нещастя може бути заразним, і ми намагаємося триматися подалі від «джерела зарази» - людини у біді.

Та чи правильна така поведінка в реальному житті? Якщо подумати, людина, в якої трапилося лихо, дуже потребує співчуття та допомоги. Не насмішок, не докорів, не зневаги. Адже що трапилося, то вже трапилося, і все, що можна зробити, - це допомогти людині. Згадайте, якими самотніми ми почуваємося, коли в нас трапляється щось погане, а інші продовжують радіти життю, ще й відвертаючись від нас? Як важко лишитися із лихом на самоті! І психологічно, і просто фізично. Наприклад, у родині хтось серйозно хворий, йому потрібна постійний догляд. І в людини, якій доведеться цим зайнятися, не буде часу навіть на заробляння грошей, ведення хазяйства, не те що на розваги. І прийти та допомогти приготувати поїсти, прибрати у хаті, сходити за продуктами буде саме тим, що полегшить їй життя.

На жаль, люди не лише бувають байдужими до горя інших, а можуть навіть бажати його. Хтось на когось образився, щось не поділив, у чомусь позаздрив - і ось неприємності ворога вже сприймаються як особисте свято. Це дуже глупо, як на мене, адже жоден з нас не застрахований від того, аби не опинитися на місці потерпілого та винести всі незгоди на власних плечах. І побачити, як хтось цьому радіє.

Серед казок більшості народів світу є такі, що містять у собі посил не сміятися з чужого лиха. Тобто люди вже дуже давно помітили, що той, хто радіє з нещастя інших, невдовзі страждатиме від власного. Дуже просто і зрозуміло ця ідея донесена у байці Бориса Глібова «Чиж та Голуб». Голуб погордливо сміявся з веселого Чижика, що потрапив у сільце, та згодом і сам там опинився, хоч хвалився, що з ним не могло такого трапитися.

Допомогти іншому в біді, не відвернутися від нього, коли він все втратив – це ті якості людини, які б зробили кращими наш світ.

Читайте подібні твори

Есе "Доброчинність як найбільша цінність і шанована риса лідера"

Твір "Чому потрібного кожного дня бути відкривачем"

Есе «Ціна недбалості»

Твір «Ми повинні щось давати рідній країні чи вона нам?»

Архів творів

Есе «Медицина та її функції»

Есе "Слово – носій добра, істини та краси"

Міні-твір «Чи варто берегти кохання?»

Твір на тему «Що таке відповідальність?»