Цитата дняКак ни говори, а родной язык всегда останется родным. Когда хочешь говорить по душе, ни одного французского слова в голову нейдет… (Л. Н. Толстой) |
У нашому житті трапляється різне – і радощі, і печалі. Немає жодної людини, яка б не стикалася з серйозними проблемами хоча б іноді. Здавалося б, що може бути хорошого в тому, що з кимось сталася біда? Проте, коли біда в тебе, коли ти в скруті, то почуваєшся погано і розумієш, наскільки тут не до сміху, а чуже горе – воно тебе ніби не стосується, можна навіть дорікнути людині за її нещастя: щось зробив не так, сам заслужив тощо.
Пам’ятаєте, як люди весело сміються, коли дивляться комедійний фільм, у якому хтось падає або б’ється об щось? Вчені вважають, що наш мозок виробив захисний механізм. Сміючись над чиїми-то неприємностями, ми придушуємо власний страх того, що це може трапитися з нами самими. Таким же чином працює відгородження від людини, яку спіткало нещастя. Наш мозок якимось чином вважає, що це нещастя може бути заразним, і ми намагаємося триматися подалі від «джерела зарази» - людини у біді.
Та чи правильна така поведінка в реальному житті? Якщо подумати, людина, в якої трапилося лихо, дуже потребує співчуття та допомоги. Не насмішок, не докорів, не зневаги. Адже що трапилося, то вже трапилося, і все, що можна зробити, - це допомогти людині. Згадайте, якими самотніми ми почуваємося, коли в нас трапляється щось погане, а інші продовжують радіти життю, ще й відвертаючись від нас? Як важко лишитися із лихом на самоті! І психологічно, і просто фізично. Наприклад, у родині хтось серйозно хворий, йому потрібна постійний догляд. І в людини, якій доведеться цим зайнятися, не буде часу навіть на заробляння грошей, ведення хазяйства, не те що на розваги. І прийти та допомогти приготувати поїсти, прибрати у хаті, сходити за продуктами буде саме тим, що полегшить їй життя.
На жаль, люди не лише бувають байдужими до горя інших, а можуть навіть бажати його. Хтось на когось образився, щось не поділив, у чомусь позаздрив - і ось неприємності ворога вже сприймаються як особисте свято. Це дуже глупо, як на мене, адже жоден з нас не застрахований від того, аби не опинитися на місці потерпілого та винести всі незгоди на власних плечах. І побачити, як хтось цьому радіє.
Серед казок більшості народів світу є такі, що містять у собі посил не сміятися з чужого лиха. Тобто люди вже дуже давно помітили, що той, хто радіє з нещастя інших, невдовзі страждатиме від власного. Дуже просто і зрозуміло ця ідея донесена у байці Бориса Глібова «Чиж та Голуб». Голуб погордливо сміявся з веселого Чижика, що потрапив у сільце, та згодом і сам там опинився, хоч хвалився, що з ним не могло такого трапитися.
Допомогти іншому в біді, не відвернутися від нього, коли він все втратив – це ті якості людини, які б зробили кращими наш світ.
Есе "Доброчинність як найбільша цінність і шанована риса лідера"
Твір "Чому потрібного кожного дня бути відкривачем"
Твір «Ми повинні щось давати рідній країні чи вона нам?»
Есе "Слово – носій добра, істини та краси"
Міні-твір «Чи варто берегти кохання?»
Твір на тему «Що таке відповідальність?»