Развернуть меню


Загрузка...

Цитата дня

В народной речи живут и всегда действуют законы рождения языка (Л.Н. Толстой).

Аналіз вірша «Пастелі» Павла Тичини

Павло Тичина – надзвичайний майстер пейзажної лірики. Для такої лірики характерною є передача почуттів, переживань та емоцій, викликаних красою природи.

У вірші «Пастелі» Павло Тичина поетично описує чотири частини дня: ранок, день, вечір і ніч.

Ранок у «Пастелях» починається з сонячного зайчика. Поет порівнює промінь сонця зі справжнім зайчиком, що «сидить, грається, ромашкам очі розтуляє». Можна уявити, як перший сонячний промінь легенько пробігає по сонним квітам. А десь неподалік кукурікають півні, оголошуючи прихід ранку, початок нового дня.

За ним наступає день. Це час для доброї праці та активності. Природа теж працює – «Розцвітайте, луги!»; «Пасітесь,отари!»

Загрузка...

За днем приходить «навшпиньках» тихий вечір. Природа, втомлена «залізним» днем, відпочиває. Вечір вносить свою красу в пейзаж. Він усе заспокоює, «на вуста поклавши палець», закриває туманом трави. Тим часом заходить сонце.

Після заспокійливого вечора наступає ніч. Це час для сну та відпочинку. Поет дає ночі свій власний голос. Вона просить укрити «стареньку», покласти м’яти, приспати її шелестом тополь.

Читаючи вірш «Пастелі», уявляєш, що стоїш поряд з поетом посеред лугу чи поля. Можна відчути, як через його поетичні рядки до нас промовляють квіти та трави, сонце та зорі, ніч та день, чарівна українська природа.

Читайте подібні твори




Архів творів

Твір-роздум на тему "Поезія"