Развернуть меню


Загрузка...

Цитата дня

Во все времена богатство языка и ораторское искусство шли рядом (А. П. Чехов).

Історія мовознавства. Мовознавство в стародавній Індії

Письмо в стародавній Індії відоме вже більше 2,5 тисяч років. Найдавнішими пам’ятками, що дійшли до наших часів є Веди. Веда (від санскриту) – знання, збірки релігійно-поетичних гімнів та ритуалів. Кожна веда складається з чотирьох збірок, написаних ведійською мовою.

I. Рігведа – найдавніша збірка, книга гімнів

II. Книга пісень

III. Книга молитов та жертовних церемоній

IV. Книга заклинань.

Ведійська мова була літературною, поряд з якою існувала жива, розмовна мова пракрити. З часом з поєднання ведійської та пракрити постала санскритська мова. Санскрит став подальшим розвитком ведійської мови, проте характеризувався більш чіткими нормами вимови, граматичної будови,словотвору та вживання. Весь подальший літературний спадок був написаний санскритською мовою і для збереження її чистоти з’являється давньоіндійське мовознавство.

Мовні питання трактуються у ведах під назвою Ведани:

I. Фонетика та орфоепія

II. Метрика та відчування

III. Граматика

IV. Етимологія та лексика.

Загрузка...

Ці чотири ведани визначили об’єкти давньоіндійського мовознавства, надавши йому емпіричний та описовий характер.

Мовознавці стародавньої Індії

Паніні(4 ст. до н.е.) – створив працю «Аштадг’яві». На 150 сторінках міститься 3996 сутр, розрахованих на легке запам’ятовування та усне передавання. Його послідовником був Вараручі Патьяна. Він прослідкував історичний розвиток пракриті, а також створив першу граматику. Пантанджолі(2 ст. до н.е.) – досліджував теоретичне питання мови. Бхатріхарі (1 ст. н.е.) – проаналізував категорії граматики. Попаде ба (13 ст. н. е.) – створив «Нову граматику санскриту».

Мовознавці стародавньої Індії зробили значний внесок у розвиток мовознавства. Серед їх досягнень аналіз морфологічних явищ. Виділяли чотири класи слів – ім’я, дієслово, прийменник та частка. Основною одиницею мови вважали речення, адже воно спроможне виражати думку. Займалися аналізом словотвірних явищ мови, при цьому виділяли основу та закінчення. Також займалися аналізом фонетичних явищ. Робили характеристики звуків, досліджували їх чергування, виділяли голосні та приголосні. Лінгвофілософські погляді мовознавців стародавньої Індії базувалися на визначенні мови як вищого божества.

Читайте подібні твори

Мовознавство у стародавньому Китаї

Історія мовознавства. Історія мовознавства як складова науки про мову

Лінгвофілософські погляди О.Потебні




Архів творів