Сайт ycilka.net не собирает пользовательскую информацию. Для корректной работы присутствует код сервисов Google, Yandex, Liveinternet и Marketgid, которые используют информацию о пользователях согласно своей Политики конфиденциальности. Используя наш сайт, Вы автоматически соглашаетесь с этим

Развернуть меню


Загрузка...

Цитата дня

Ничто не стоит так дёшево и не ценится так дорого, как вежливость (А. П. Чехов).

Лекція «Методика викладання української літератури»

Література оперує унікальними можливостями порівняно з точними науками. Фахівці з психології довели, що найбільша кількість інформації передається кодом ідей та символів. У сучасній шкільній практиці все ще переважає аналіз на рівні визначення теми, ідеї, проблематики, характеристики героїв та тропів. Однак при такому виді аналізу учні можуть втратити можливість «пережити» життєву колізію, або уявити образ конкретної людини. Тому вчитель має знайти у творі аспекти, які були б для учнів новими. Вже у 5-6 класі треба обережно вводити в об’єктивний аналіз художнього твору певний асоціативний ряд. Однак важливо не руйнувати таким чином сприйняття учнями дійсності та конкретної особистості.

Українська література у зв’язку з іншими науками

Методика викладання української літератури тісно пов’язана з дидактикою, педагогікою, психологією, літературознавством та мовознавством. Організація навчального процесу на уроках літератури ґрунтується на загальних засадах дидактики. Сучасна дидактика визначає сім основних принципів учіння:

1. Принцип національного виховання – виражає необхідність забезпечити сприятливі умови для розвитку всіх пізнавальних сил учнів.
2. Принцип науковості та доступності – передбачає викладання предметів на рівні сучасної науки, основи якої вивчаються, при чому знання, що входять у ці основи, мають бути зрозумілими для учнів певного віку та розвитку.
3. Принцип системності – виражає необхідність викладання навчального матеріалу у певному порядку, а також формування в учнів системи знань, умінь та навичок.
4. Принцип свідомого та активного засвоєння знань - визначає, як потрібно використовувати закони дидактики для створення умов навчання, які б забезпечували свідоме засвоєння знань.
5. Принцип наочності – полягає в тому, що в процесі вивчення у досліджуваних фактах, теоретичних положеннях необхідно знаходити їх вихідне начало.
6. Принцип міцності засвоєння знань та всебічного розвитку пізнавальних сил - передбачає у процесі навчання активізацію всіх сфер психологічної діяльності і всіх видів психологічних процесів.
7. Принцип поєднання колективного навчання та врахування індивідуальних особливостей кожного школяра. Цей принцип вимагає навчати та виховувати весь клас, організовувати та проводити спільну роботу учнів і разом з тим враховувати індивідуальні особливості кожної дитини.

Загрузка...

Методика викладання літератури широко використовує результати мовознавчих досліджень. Художня література – це мистецтво слова і її вивчення у школі вимагає певної уваги до мови художніх творів. Художня література також тісно пов’язана з живописом та кінематографом. Цей взаємозв’язок особливо яскраво простежується у ідейно-тематичному плані та у стильовій своєрідності мистецьких творів.

Методика викладання української літератури, як і кожна педагогічна наука, тісно пов’язана з педагогікою, яка науково обґрунтовує мету та завдання національного виховання підростаючого покоління. Для того щоб привити учням зв’язок з рідним народом, необхідним є взаємозв’язок з етнопедагогікою. Важливим також є зв’язок з психологією, адже об’єктивний зміст художнього твору завжди вступає у взаємодію з певними суб’єктивними факторами. У сприйманні художньої літератури важлива роль належить відтворюючій уяві, емоційному співпереживанню, пам’яті та ін.

Література нерозривно пов’язана з історією та соціологією, адже образи-персонажі – це представники конкретної епохи і певних історичних обставин. Лише в контексті історичної епохи ми можемо зрозуміти діяльність митця як громадянина , учасника літературного процесу і автора художніх творів.

Шкільний курс української літератури

В основу викладання української літератури в школі покладено історико-літературний принцип. Це означає, що головну увагу приділено найважливішим творам української літератури. Ці твори важливі за проблематикою, утвердженням вічних духовних та моральних цінностей та високим естетичним рівнем. Основним завданням літературної освіти у школі є утвердження естетичної функції мистецтва слова , що заснована на загальнолюдських цінностях. Нові завдання освіти засобами мистецтва слова ставлять нові вимоги не лише до змісту шкільної програми з літератури, а й до інтерпретації шляхів і методів аналізу творів.

На першорядні місця у сучасній концепції освіти України висунуто такі завдання:

1) Посилення уваги до естетичної функції художнього слова.
2) Відкриття по – новому художнього твору перед учнями,повернення його досі невідомими гранями , щоб викликати глибокі почуття та переживання.
3) Посилена увага до художніх деталей
4) Відкриття під час безпосереднього читання твору, порушених у ньому моральних та соціальних проблем.
5) Насичення уроку матеріалом, що викликає роздуми про життя, духовний світ людини та загальнолюдські цінності.
6) Посилення емоційного навчання
7) Впровадження елементів співтворчості та співпраці учнів з учителем.
8) Постійний розвиток у дітей потреб у пізнанні, творчості, красі, теоретичній та практичній озброєності.

Важливою особливістю шкільного курсу є те , що він має вагомий вплив на становлення особистості, формування характеру та переконань учнів.

Удосконалення навчального процесу

Навчальний процес під час викладання української літератури у школі потребує певних змін та удосконалень. В першу чергу слід відмовитися від категоричності під час вивчення літератури. Силою не можливо примусити любити слово, а будь який примус викликає опір або байдужість, не сприяє розвитку уяви та мислення. Найчастіше головною причиною байдужості до вивчення літератури в учнів є принцип трактування, що базується на стереотипах. Саме тому потрібно відмовитися від нав’язливих рекомендацій щодо оцінки літературного твору або навіть усієї творчої спадщини письменника. Натомість вчитель має передавати просто матеріал на певну тему, забезпечувати доступ до якомога більшої кількості інформації, а не конкретних рекомендацій, що звучать категорично. Вчитель також має право висловити власні думки, не узгоджуючи їх із відомими рекомендаціями.

У школі потрібно вивчати саме літературний твір, а не критичні статті та відомості про нього. Основною формою навчання літературі є урок, але до нього слід також вводити елементи бесіди та дискусії. Такі методи дають змогу обговорити твір, а не просто завчити відомості про нього. Важливо також на всіх етапах вивчення літератури залучати учнів до співробітництва. Цього можна досягти шляхом підготовки доповідей, рефератів, декламування творів напам’ять, інсценування епізодів тощо.

Читайте подібні твори