Цитата дняВеличайшее богатство народа – его язык! Тысячелетиями накапливаются и вечно живут в слове несметные сокровища человеческой мысли и опыта (М. А. Шолохов). |
Назвою та одночасно епіграфом до цього твору стала строфа з «вічного твору» Т.Г. Шевченка "І мертвим, і живим, і ненародженим". Його заповіт був актуальним для його сучасників, таким самим він залишився й дотепер.
Україна пройшла довгий шлях до здобуття незалежності. Це була тяжка дорога, повна поневірянь, розчарувань та розбитих мрій. Скільки своїх дітей втратила наша держава на цьому тернистому шляху!
Проте й досі наша країна все ще перебуває у пошуках. Ми шукаємо свій шлях, прагнемо розбудувати країну, покращити життя українців. Наша держава ще зовсім молода, вона не має досвіду та часто помиляється. Є багато тих, хто не вірить або втрачає віру у світле майбутнє. Деякі впевнені , що «у сусіда трава зеленіша». Інші у пошуках кращої долі покидають нашу країну назавжди. І це дуже сумна тенденція, адже найчастіше емігрують найбільш розумні та талановиті люди. Важко покидати рідну землю. Далеко не всі з цих людей зможуть побудувати нове життя за кордоном.
На мій погляд, майбутнє нашої країни в наших руках. Я вважаю, що переймати досвід розбудови та добробуту інших країн – необхідно. Але важливо також не втратити своє, рідне, українське. Україна – унікальна, іншої такої країни у світі не існує.
Т.Г. Шевченко – найвідоміший в світі український поет. У своїй творчості він виражав свою любов до України та біль за трагічну долю нашого народу. Великий Кобзар вірив, що можливо побудувати таку країну, де людям буде добре жити, якщо в ній буде панувати мир та соціальна справедливість. Шевченко засуджував владу, яка пригнічувала простих людей, і закликав українців до єдності в боротьбі за краще життя.
Погляди Кобзаря актуальні для нас і сьогодні. Наша країна постійно переживає нелегкі часи, бідність та залежність від інших держав. Натомість треба було б використовувати те, що в нас є, на власне благо. Україна багата й на природні ресурси, й на талановитих людей. Просте щось заважає нам справедливо розподіляти наші скарби між усіма українцями. Люди хочуть жити добре, «як у Європі», «як у Росії», проте ми беремо звідти не хороше, а погане. Наприклад, політики підвищують нам податки «як у Європі», проте європейських зарплат у нас немає.
Хотілося би, щоб у нашій державі створили такі умови, аби люди перестали боятися бідності. Адже, можливо, саме через це люди стають жадібними до грошей, ладні красти, байдужі до чужих інтересів. Я впевнений, що хороших людей в Україні дуже багато, проте обставини змушують їх робити погані вчинки.
Я частково не згоден з тим, що не треба шукати хороше в чужих краях. Нещодавно я прочитав цікаву книжку про життя у Данії. Це невелика північна країна, де люди вважають добробут кожного громадянина важливішим за багатство. Вони чесно платять великі податки, сумлінно працюють, проте медицина та навіть вища освіта в них безкоштовна. Такий позитивний досвід, я вважаю, треба переймати. Усе, що добре в інших країнах, треба вивчати та пробувати побудувати й в нас.
Хтось може дозволити собі переїхати кудись, де життя краще, та не всі ми разом. Та й вдома завжди ліпше, ніж на чужині. Україна – наш спільний дім, і треба старатися, аби жити тут було добре. І для цього треба не лише дивитися на інші країни, а змінювати погане в себе.
Твір «Ми повинні щось давати рідній країні чи вона нам?»
Твір на тему «Чим багатий мій народ»
Твір на тему «Славетна святиня - Києво-Печерська лавра»