Училка

Головна
Твори на вільну тему
Твори з літератури
Діалоги
Диалоги на русском
Твори до ЗНО
Відповіді до ДПА
Світова літ-ра ДПА
Англійська мова
Сочинения на русском
Словник синонімів
Казки українською
Українські загадки
Детские стихи
Диктанти
Довідник укр мови
Словник фразеологізмів





Чарівна казка про дракона та принцесу

Перший казковий вечір

Колись давно, коли світ здавався безмежним , море – безкраїм, дерева – величезними, а люди – маленькими та слабкими, серед високих гірських хребтів жив могутній Дракон. Очі його були як дві палаючі вуглини, зуби – низки гострих кинджалів, шкіра – блискучий панцир, крила – шатри, а хвіст – могутня зброя. І жив він тим, що добував скарби, як добували його предки, дракони, століттями та тисячоліттями.

Жив Дракон у старовинній кам’яній башті на вершині гори, яку збудували невідомо коли і невідомо хто – чи то люди, чи то чарівники, чи то якісь могутні істоти, про яких людська пам'ять нічого не зберегла? А навколо чертогу здіймалися гострі піки тих гір, що були ще вищими за Драконову гору.

Знизу лише тоненька стежка вела до чертогу дракона, але й вона була давно занедбана та покинута. Ніхто нею не ходив, а оточували її самі провалля, урвища та нагромадження каміння. Ледь-ледь унизу виднілося дно провалля. Там блищав струмок та блищали смертельно небезпечні гострі валуни, що виглядали з води.

Таким чином, чертог Дракона був майже неприступним. Тільки високе небо було драконовим сусідом. Вже давно ніхто не намагався сюди пробитися.

Правда, колись, дуже давно, лицарі намагалися напасти на драконового предка, щоб заволодіти його скарбами, що лежали у вежі, в скринях. Але недовго старий Дракон старався розкидати своїх супротивників по гострим скелям, щоб вогняним диханням змести їх з гірського урвища у небуття. Згинули лицарі, а ті, хто залишився, мерщій тікали до долини, гублячи дорогою свої мечі та стріли. Заржавіла зброя поросла травою на гірських схилах, і та сама трава сховала сліди кривавої битви. І вже люди давно втратили дорогу до Драконової вежі, забули, як можна туди дістатися. Ніхто й не прагнув піти до Дракона у гості.

Так жив Дракон сам-один довгими роками, як і належить драконам. Адже цих могутніх створінь дуже мало на світі , так мало, що вони лише кілька разів у житті зустрічають подібного до себе. А живуть дракони дуже довго – кілька століть, а то й ще довше.

Дракон був ще не старим, але вже не юним теж. Більшість часу він проводив зі своїми скарбами, які дісталися йому від предків: золотими та срібними монетами, прикрасами, дорогоцінним камінням.

От ви мене спитаєте, навіщо дракони збирають скарби? А відповідь проста: вони полюбляють ними милуватися. Дракони обожнюють дивитися, як мерехтять золоті браслети при світлі вогнища, як оживають срібні статуетки, коли на нічне небо виходить луна. Як дзвенять монети, якщо пересипати їх кігтистою лапою, як грає світло на алмазах чистої води, як з глибини вишнево-червоного рубіну випливає щось… щось таке, незвідане, якісь іскри або тіні…

І відомо, що за свої скарби дракон порве будь-кого, хто прийде їх відняти в нього.

Ще одне заняття в Дракона було – читати книги. Так, у цьому немає нічого дивного, адже дракони розумні, часто розумніші та мудріші за людей. В них є своя мова, драконова. Для дракона вивчити будь-яку людську мову – один раз чхнути, а от для людини вивчити драконову – справа не з легких. Адже одне довге слово з цієї мови можна вимовляти три хвилини!

Нашому Драконові від предків дісталася велика бібліотека зі старовинними книгами – таких не можна було б знайти навіть у найстаріших людських бібліотеках, ані в королів, ані в мудреців. Адже дракони книжок не рвуть, не розтріпують та не викидають на смітник, а можуть зберігати їх тисячоліттями.

Наш Дракон прочитав дуже багато книг, з яких почерпнув розуму, з якими вивчив багато мов. Але його цікавило, що відбувається в світі у теперішній час. Тому він іноді брав кілька монет або прикрасу зі своєї скарбниці – які було не дуже шкода – щоб придбати нову скриню з книжками, найкращими з тих, що написали люди або чарівники.

«Ага!» - скажете ви, - «Отут ти й «прокололася», казкарка! Як може дракон купляти книжки на базарі або в магазині? Все місто розбіглося б, якщо такий «покупець» припхався б за книжками! Зі своїми монетами, кігтями, хвостом та вогняними очима! Йі-ха-ха-ха-ха!». Але ж кажу, Дракон був не такий простий парубок. Різні зустрічаються в світі дракони, але цей належав до роду чарівників. І один раз на рік він міг перетворюватися на чоловіка.

На який час – це інше питання. Можна було зробити це хоч на півхвилини. Але, один раз обернувшися людиною, а потім – знову повернувши собі обличчя драконове, він використовував свій єдиний на рік шанс.

І була також ще одна умова – дракон міг бути людиною не довше, як місяць, до того часу, як місяць на небі прийде до того самого стану, до тієї фази, яка була під час перетворення. Ви не розумієте? Ну, що тут складного?

Наприклад, перетворився Дракон на людину, коли народився новий місяць. А коли наступного разу народиться новий місяць, то, хочеш або ні, то з людини доведеться знову залазити у шкіру Дракона. Автоматично.

Проте Дракон ніколи не цікавився тим, щоб побути у людській шкірі якнайдовше. Навпаки. Він використовував свій шанс дуже рідко, не кожного року, і те тільки для справи. Ну, вдягти заготовлену для цього одіж, начепити меча, щоб ніхто, бува, не образив, і спуститися з гір, прийти до міста у подобі мандрівника з русявим волоссям та золотаво-карими очима. Мовчки, не кажучи зайвого слова – адже дракони не звикли говорити ( з ким говорити в одинокій гірській вежі?) придбати книжок та відправити скриню з ними в який-небудь віддалений, спорожнілий палац.

Якщо ви зустріли якось людину, яка купує книги, дуже розумні та мудрі книги, якщо вона дивно, не за модою вдягнена та зачіска в неї якась несучасна, своєрідна… Якщо ще ця людина мовчазна, а погляд в неї якійсь відсторонений, - згадайте мої слова, подумайте – а чи не Дракон це насправді?!

Після придбання книг слід посидіти у харчевнях, дещо побродити світом, послухати гострим вухом розмови, навіть поприкидатися товариською людиною – все це для справи. Для якої, про це я ще розповім далі, не квапте мене. А потім можна вийти вночі у безлюдне місце та з насолодою скинути з себе людську подобу – і враз вирости, розвернути могутні крила, вдарити хвостом так, щоб земля задрижала, і злетіти у небо, розсипаючи іскри від вогняного дихання.

Дістатися небом до того спорожнілого замку, у передпокої якого стоїть скриня з книжками, підчепити її кігтями та вперед – у холодні гори! А люди тільки й побачать, як у небі майнула величезна тінь, як спалахнули іскри та здригнулася земля, і будуть думати-гадати, що ж воно таке було. Чи то дракон, про якого розповідають у легендах?

І ще одна велика справа дракона, частково задля якої він тиняється іноді серед людей у людській подобі, читає книги та збирає по крихті потрібні відомості. Скарби. Він добуває їх протягом свого життя, коли не милується ними та не набирається мудрості світу. Ну, й коли не спить. Дракони сплять багато.

Ну, переходимо до історії нашого героя. Одного разу мешканці одного невеликого королівства за гірським хребтом прокинулися вночі із жахом. Величезне створіння впало прямо з неба на башти королівського палацу. Це був Дракон. Він палив вогнем усе навкруги, розбивав ударами хвоста кам’яні стіни, коли вони перешкоджали йому. Дракон зривав замки на дверях гострими пазурами, кидав могутніми лапами стражників, неначе вони були фігурками з картону.

Паніка охопила придворних, а стражники намагалися дістати велетня списами та стрілками, але він все одно швидко проривався вперед. Король зі своїми радниками не знав, що робити, а тим часом Дракон дістався підвалин з королівськими скарбами.

Там він підняв могутніми лапами кілька скринь із скарбами – і вибрав найцінніші, найрідкісніші, мабуть, знав звідкілясь, які саме скрині вибирати! І поставив собі на спину, та ще так вправно, що вони навіть не хиталися. Ну так, Дракон краде скарби. Сотні років дракони іноді промишляють таким, це вже так живе їхній драконів рід. Так, красти погано, але ж я не казала, що наш Дракон весь такий добрий та гарний. Він – хижа істота!

Але ж треба повернутися нам і до королівської скарбниці. Після покражі Дракон пробив головою кам’яний дах і вирвався з підвалини, щоб злетіти у повітря. А зверху, над скарбницями, була розташовані королівські покої. І треба ж було, що голова дракона опинилася раптом у невеликій спальні, де стіни були задрапіровані дорогоцінним рожевим шовком, а над ліжком висіла мережана завіса.

На ліжку сиділа перелякана красуня – зовсім юна дівчина. Звісно, це була принцеса, як ви вже здогадалися. Мабуть, її слід би назвати ще дівчинкою. Вона також уся була вбрана у мережаний рожевий шовк, з воланами та рюшиками, неначе лялечка. Навколо метушилися її няньки та служанки, але Дракон не звернув на них уваги. Від дівчини неначе йшло сліпуче сяйво – така юна, прекрасна та чиста вона була. І от тут Драконові здалося, що він бачить перед собою незнану раніше коштовність. Рожевий дорогоцінний камінь, чи дорогоцінну ляльку, чи просто живу коштовність – це не було важливо. Але це точно була коштовність!

Мить – і сильна лапа схопила принцесу - м’яко, щоб не зламати та не зіпсувати коштовну річ. Ще мить – і дах над головою розлетівся на шматки. Коли до спальні увірвалися стражники, коли туди вбіг король, коли про те, що сталося, повідомили королеву, було вже пізно. У кімнаті без даху та без двох стін залишилися лише плачучі няньки. Дракон украв принцесу.

Але що ж він буде тепер робити, адже вона не коштовна річ, а жива людина? І що зробить король? Він обов’язково спробує відбити доньку в хижого звіра! І також дівчину, яка до того ж принцеса, мають рятувати лицарі, це вже такий закон усіх казок. Казка наша непроста, скажу я вам. Але розповідати вам її продовження я буду вже наступного вечора.

Марія Корольова



Читайте інші казки українською мовою

 

Казка про фей

Короткі повчальні казки для дітей українською мовою

Сучасна казка про тварин

Авторська українська казка «Щастя Рози». Частина 1 «Сумна дівчинка»

Авторська українська казка «Щастя Рози»: частина 2 «Не літай, вороно, у чужі хороми»

Чарівна казка про дракона та принцесу (продовження)

Чарівна казка про дракона та принцесу (майже закінчення)

Чарівна казка про Дракона та принцесу (кінець)

Українська авторська казка про тварин

Маленька казка про тварин

Авторська українська казка «Щастя Рози». Частина 3 «Зустріч у лісі»

Чарівна казка про фей

Авторська казка для дітей «Лисиця-обманниця»

Авторська українська казка "Щастя Рози": частина 4 «Чари»

Психологічна казка про призначення «Чарівний клубочок». Частина 1

Психологічна казка про призначення «Чарівний клубочок» Частина 2

Психологічна казка про призначення «Чарівний клубочок» Частина 3

"Годинник на вежі" О. Шелепало - авторська казка, частина перша "Незнайомець"

"Годинник на вежі" О. Шелепало - авторська казка, частина друга "Таємниця чарівного годинника"

"Годинник на вежі" О. Шелепало - авторська казка, частина третя "Захоплення влади"

"Годинник на вежі" О. Шелепало - авторська казка, частина четверта "Звільнення з полону"

"Годинник на вежі" О. Шелепало - авторська казка, частина п’ята "На штурм вежі"

"Годинник на вежі" О. Шелепало - авторська казка, частина шоста "Друга таємниця чарівного годинника"

О. Шелепало «Незвичайне королівство» - авторська казка

О. Шелепало «Чарівні таблетки» - авторська казка

О. Шелепало «Агент 019» - авторська казка для дітей



Пошук по сайту

Загрузка...

Інформація на сайті охороняється Законом України про авторські права. Копіювання матеріалів заборонено
Написати нам, реклама на сайті, співпраця ycilka.net@yandex.ru Яндекс.Метрика