Училка

Головна
Твори на вільну тему
Твори з літератури
Діалоги
Диалоги на русском
Твори до ЗНО
Відповіді до ДПА
Світова літ-ра ДПА
Англійська мова
Сочинения на русском
Словник синонімів
Казки українською
Українські загадки
Детские стихи
Диктанти
Довідник укр мови
Словник фразеологізмів




Характеристика драматургії політичної еміграції міжвоєнного періоду

Дещо відмінною групою були ті українці, які емігрували з України після визвольних змагань і проживали у Центральній Європі (Польщі та Чехословаччині) чи в Західній Європі. Це були високоосвічені люди, вважали себе тимчасовими емігрантами і чекали повернення в Україну. Серед них були й драматурги: Єлисей Карпенко, Володимир Винниченко, Олександр Олесь, Юрій Липа, Леонід Мосендз, Фотій Мелешко, Спиридон Черкасенко.

ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ (1878 - 1944) виїхав з України з дипломатичною місією УНР; спочатку жив у Будапешті, Відні, а від 1924 р. - у Празі. На еміграції він написав кілька драматичних поем і комедій та одне лібретто до опери; ці останні пропали. Єдина його друкована еміграційна драматична поема, "Ніч на полонині" (1941) - це твір символістсько-неоромантичний. Використовуючи подібну дилему у виборі, як у „Лісовій пісні" Лесі Українки, герой спочатку вибирає світ мрій, але з часом втрачає інтерес до нього. Він бажав мати обидва світи, але не зумів існувати в жодному. У такій ситуації опинилося багато емігрантів, які не могли піти на компроміс і жити у світі нової реальності, але без духовних контактів із батьківщиною.

ЄЛИСЕЙ КАРПЕНКО (1882 - 1933) емігрував до Австрії, а 1924 р. - до Америки. Він був актором, режисером і драматургом; друкував твори ще в Україні. У його творчості помітна обізнаність із символічною драмою Західної Європи, а власні п'єси мають або символістське, або неоромантичне, а пізніше реалістичне забарвлення. Хоча деякі п'єси наслідують скандинавську і французьку драму, вони цікаві тим, що Карпенко намагався вийти поза відомі теми і рамки тодішніх українських творів. Серед його еміграційних п'єс -"Білі ночі" (1920), "Осінньої ночі" (1920), "Святого Вечора" (1920), "В долині сліз" (1921), „Едельвайс" (1921), "З глибин життя", "Ідіот", "Земля" (1921).

ВОЛОДИМИР ВИННИЧЕНКО (1880 - 1951). Після служби у двох провідних позиціях в українських урядах він емігрував. Спочатку жив у Німеччині, а остаточно у Франції, на хуторі за містечком Мужен, де й помер. Перед виїздом з України Винниченко вже мав 5 друкованих п'єс в Україні, а в еміграції написав ще шість: "Закон" (1922), "Над" (1927), "Пісня Ізраїлю" (1922), "Ательє щастя" (1925), "Великий секрет" (1926) і "Пророк" (1930). Ці п'єси висвітлюють непевність суспільно-прийнятих норм і звичаїв, упереджень, нечесного підходу до себе й інших людей. У всіх своїх драматичних творах автор підкреслював потребу внутрішньої і зовнішньої гармонії для кожної людини, як і гармонії між особистим та суспільним, тобто потребу людини бути "чесною з собою". Винниченкові п'єси дуже динамічні й сценічні, їх часто ставили в Україні ще навіть у перших роках УРСР; пізніше його твори було заборонено.

ЮРІЙ ЛИПА (1900 - 1944) родом з Одеси, виїхав до Польщі 1920; там почав займатися літературою та публіцистикою. Він писав вірші, романи, а також публіцистичні та медичні твори. Автор драматичних поем "Троянда з Єрихону" (1922), "Корабель, що Шпдшає" (1923), "Слово в пустині" (1926), "Бенкет" (1926), "Поєдинок" (1927), "Вербунок" (1927), "Мотря" і "Пісня" (1927). Ці драматичні твори майже всі символічні, але водночас вони часто мають неоромантичне забарвлення, з увагою на двополярності вартостей. Всі вони дуже цілісні й короткі. У них представлено потребу самовислову, проблеми шукання краси і правди, підкреслення героїзму й патріотизму, багато прикладів самопожертви.

ЛЕОНІД МОСЕНДЗ (1897 - 1948), народився у Могилеві-Подільському. Після визвольних змагань рік був у Польщі, а від 1922 р. до 1945 р. жив у Чехословаччині, тоді виїхав до Швейцарії, де й помер. Окрім повістей і поезій, у нього є одна драматична поема "Вічний корабель" (1933). У ній в алегоричній формі показано важку долю емігранта.

СПИРИДОН ЧЕРКАСЕНКО народився 1876 р. у Новому Бузі (Херсонщина), помер у Празі 1940 р. Був учителем на Донбасі, журналістом, письменником. Виїхав з України 1919 р., жив у Відні, а потім у Празі. Працював над читанками та підручниками для українських шкіл, писав поезії (вийшли дві збірки поезій та тритомник творів, 1920-22). Він автор відомих п'єс "Казка старого млина" (1914) та "Про що тирса шелестіла" (1916). На еміграції С.Черкасенко написав сім п'єс (деякі з'явилися у двох накладах): "Міністр" (1923), "Світ папороті" (1924), "Вечірній гість", "Коли народ мовчить..." (1927, про гетьмана Івана Мазепу), "До верховини", "Северин Наливайко" (1928), "Еспанський кабальєро Дон Хуан і Розіта" (1929), "Вельможна пані Кочубеїха" (1926) та близько десяти одноактівок.



Читайте подібні твори

Драматургія української еміграції повоєнного періоду

Драматургія ранньої економічної еміграції

Драматургія української діаспори




Пошук по сайту

Загрузка...

Інформація на сайті охороняється Законом України про авторські права. Копіювання матеріалів заборонено
Написати нам, реклама на сайті, співпраця ycilka.net@yandex.ru Яндекс.Метрика